Історії курсантів ЗСУ, які обрали службу у Нацгвардії.
Ми вирішили поспілкуватися з випускниками університету Повітряних Сил, які своєю службою об’єднують дві структури заради розвитку військової сфери України. А в процесі нашої розмови дізналися більше про прагнення та переконання майбутніх лейтенантів.
«У 2016 році було організовано перший набір офіцерів-зенітників для підрозділів Національної гвардії України», - зазначив заступник начальника факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ з морально-психологічного забезпечення підполковник Андрій Мерзлих. - «Не дивлячись на те, що це перший випуск у нашому університеті, коли офіцери будуть проходити службу в Національній гвардії України, переконаний, що випускники гідно проявлять себе як спеціалісти протиповітряної оборони», - зазначив Андрій Мерзлих.
Начальник кафедри бойового застосування озброєння протиповітряної оборони Сухопутних військ полковник Станіслав Кадубенко розповів, що майбутні офіцери навчаються з іншими курсантами за програмою, яка відповідає підготовці фахівців підрозділів ближньої дії з незначними особливостями. «Неважливо, де військовослужбовці проходитимуть службу - в Збройних силах України чи Національній гвардії України. Головне, що вони є підготовленими та навченими офіцерами, кожен з яких готовий до виконання завдань, на які розраховує Україна та її народ», - переконаний Станіслав Кадубенко.
На питання, чому вирішив проходити службу в Національній гвардії, відповідає з притаманним військовослужбовцям лаконізмом та чіткістю.
Якщо брати до уваги особистісний розвиток, то після чотирьох років навчання Юрій Горобець став помічати, що повністю переосмислив розуміння життя та світу. А захист держави, її територіальної цілісності та народу, які є основою його служби, змушують військового думати наперед.
«Незважаючи на обставини, які будуть виникати під час проходження служби, мій обов’язок перед державою - відповідати за людей та техніку, - наголосив майбутній офіцер. - Звісно, виникає хвилювання, але разом із тим сподіваюся, що всі знання, які здобув, обов’язково стануть у нагоді в Нацгвардії, тож і помилок під час служби допускатиму менше».
Перші стрільби на«відмінно», з переносного зенітно-ракетного комплексу та зенітної установки ЗУ-23. Улюблені дисципліни, серед яких тактика підрозділів та управління військовими підрозділами військ протиповітряної оборони, і навіть нелегкий іспит з фізичної підготовка за стандартами НАТО - все це залишилося в минулому. Натомість майбутнє констатує Миколі Харитончуку посаду командира зенітно-артилерійського взводу на зенітній установці ЗУ-23 вже у гвардійській частині містечка Вишгород.
«Вирішив проходити службу в Національній гвардії України, адже багато моїх знайомих з військового ліцею проходять службу саме в цій структурі, - зазначив майбутній лейтенант. - Крім того, дуже радий, що направлений в одну військову частину з моїм однокурсником та добрим знайомим, тож психологічно нам буде значно легше ніж іншим хлопцям. Знаю, що переді мною відкриваються гарні перспективи, а цей факт неабияк мотивує до розвитку».
«Коли ми говоримо про людей, я маю відповідати не тільки за себе, але й підпорядкований особовий склад. А в професії військового головне – не зупинятися на досягнутому та рухатися вперед, підкорюючи нові висоти, але залишаючись людиною».
«Кожного року в рамках стажування ми мали можливість здійснювати стрільби з зенітних установок. Пам’ятаю як під час нічних стрільб брав участь у запуску зенітно-ракетного комплексу «Стріла 10». Я зробив кращий пуск і отримав за це відзнаку. Також, під час одного з таких стажувань, для себе вирішив, що проходитиму службу в Національній гвардії України, - підкреслив Максим Бурлаченко. – Хочу поділитися своїми знаннями з гвардійцями та на власному прикладі покращити імідж військовослужбовця».
| Максим Бурлаченко вважає, що справжній чоловік обов’язково повинен відчути смак військової служби, а незамінним її компонентом є дружба. «З моїм одногрупником Миколою Харитончуком ми кращі друзі. Він як і я проходитиме службу в Національній гвардії України. В нас спільні інтереси та перспективи, тож із взаємною підтримкою ми будемо йти тільки вперед». |
«Мирна країна – це моя місія і як батька, і як майбутнього офіцера».
Протягом чотирьох років навчання Костянтин Горецький обіймав посаду командира відділення, тож зазначив, що робота з людьми була йому до душі.
Майбутній офіцер розповів, що під час навчання міркував чи треба йому повертатися до структури Міністерства внутрішніх справ, де розпочинав свою службу. На останньому курсі все ж таки вирішив спробувати подати свою кандидатуру до переліку охочих служити в Нацгвардії.
| «Радий, що буду гвардійцем і проходитиму службу в одній із військових частин свого рідного Дніпропетровська. Страху перед новим оточенням не виникає, адже там працює багато моїх знайомих, - поділився Костянтин. – Служба в Національній гвардії України приваблює. Впевнений, що зараз переді мною відкриються нові грані сприйняття військової служби». Костянтин Горецький запевнив, що роки навчання не змінили його характер. Окрім опанування військових дисциплін він ще й навчився не повторювати свої помилки та краще усвідомив, що на світі найголовніше. |
«Я був відзначений як один із кращих в екіпажі на бойових стрільбах протягом навчання, а також на випускних стрільбах, - поділився успіхами майбутній офіцер. –Отримав я й сертифікат, що засвідчує проходження курсів з лідерства в навчальному центрі «Десна». Державні іспити майже всі склав на відмінно, відзначившись із кращого боку на іспиті з англійської мови, адже її вивченням захоплююся ще зі школи».Час навчання швидко промайнув, і, за словами Дмитра Григоращенка, треба думати про майбутнє, очікувати нових звершень у своєму житті та рухатися тільки вперед.
«За рейтингом отримав розподіл до військової частини Національної гвардії України, яка знаходиться у Вишгороді, на посаду командира зенітно-артилерійського взводу. Саме в цій структурі бачу для себе багато перспектив. Окрім того, багато моїх знайомих радили служити саме там, - запевнив випускник. - Відчуваю, що зробив новий впевнений крок у своєму житті, тож сподіваюся, що це буде виправдано».
| Від служби Дмитро Григоращенко очікує надійних колег, які зможуть підтримати, а в разі потреби надати слушну пораду. «У мене є життєве правило - ти такий, який є сьогодні, але треба думати про те, яким ти будеш завтра і робити все для того, щоб оточуючим було добре поруч із тобою, - усміхнувся Дмитро. – У Нацгвардії планую розвиватися. Але незважаючи на професійні успіхи переконаний, що завжди треба ставитися до людей так як хочеш, щоб вони ставилися до тебе». |
Щодо служби в Національній гвардії, Сергій Соболь зізнався, що давно цікавився цим військовим формуванням.
«Коли на курсі нам запропонували вступити до підрозділу Нацгвардії, вирішив, що треба спробувати подати свою кандидатуру, - повідомив випускник. - В одній із військових частин Харкова, де буду проходити службу, працюють й мої знайомі, тож від них отримав доволі позитивні відгуки».
| Сергій Соболь відчув, що за чотири роки навчання він досягнув більшого розвитку своєї особистості. За день до випуску в його душі виникають різні почуття, але він дуже радіє, що досягнув своєї мрії. «Чотири роки ми з хлопцями навчалися разом, а через декілька днів доведеться всім роз’їхатися різними містами України. А з іншого боку – ми нарешті дійшли до цілі, тож з нетерпінням чекаємо на службу, але вже в якості офіцерів, - усміхнувся майбутній лейтенант. – У Національній гвардії хочу зберігати вірність військовим традиціям, а також передавати знання підлеглому особовому складу». |
